Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Muza on 21.10.2010

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 9-11 вересня 1994 р. м. Кам’янець-Подільський. – Ч.1.Духовні витоки Поділля: творці історії рідного краю. – Хмельницький: “Поділля”, 1994. – С.15-20.

Дослідники творчості академіка Михайла Грушевського і відомого подільського історика Євтима Сіцинського, не маючи переконливих документальних свідчень, тільки здогадувалися про товаришування і наукові зв’язки між собою цих двох колоритних діячів, але й близько не могли уявити всю глибину їх взаємин.

У Центральному державному історичному архіві України (Київ), в особистому фонді М. Грушевського (ф. 1235) зберігаються чотири справи (№№ 214, 746, 747, 759) листування Є. Сіцинського  з  академіком,  в яких знаходяться 78 листів, що датуються 5 листопада 1891—17 жовтня 1912 і 1927 роками. В них відображе­на широка палітра взаємних симпатій, допомоги, нау­кових консультацій, порад і просто життєвих ситуацій, які дозволяють краще пізнати біографічні аспекти один одного, процес творчих стосунків на грунті історії По­ділля.

Як же зародилася ця дружба?

По закінченні 1890 року Київського університету за порадою свого вчителя професора Володимира Антоно­вича М. Грушевськнй став розробляти складну і майже не досліджену на Поділлі історію Барського староства, якій він присвятив понад п’ять років наполегливої праці, що завершилися виданням одноіменної книги, дво­томної збірки унікальних документів «Акти Барського староства» (1893-1894), багатьох статей і захистом 1894 року магістерської дисертації «Барське староство». Щоб зібрати для цієї роботи необхідні матеріали, Грушевський приїхав разом зі своїм наставником В. Анто­новичем влітку 1891 року до м. Кам’янця-Подільського. Тут він вивчав у фондах Давньосховища (історичного музею) стародруки, рукописи й акти, взяв участь у за­сіданнях Подільського Єпархіального історико-статистичного Комітету. Водночас прилучився до археологіч­них розкопок на Дністровських кручах поблизу Старої Ушиці Бакотського скельного монастиря доби XII- XIV ст., які проводили Антонович і завідувач Давньо­сховища Сіцинський. Тут на руїнах української Пом­пеї— колишньої столиці Пониззя Бакоти і заклався фундамент дружби, наукової співпраці Сіцинського з Антоновичем і Грушевським.

Як свідчать перші листи до Грушевського в листопаді-грудні 1891 року, Сіцинський уже тоді незаперечно визнав науковий авторитет останнього, вбачав у ньому талановитого історика, палко підтримав працю молодо­го вченого над Барським староством (спр. 746, арк 6-7). За проханням Грушевського Сіцинський протягом кін­ця 1891 – серпня 1893 років розшуковував на Поділлі документи з даної проблематики переважно через свя­щеників сіл Летичівського повіту (сс. Радівці, Галузинці, Липовці, Явтухи, Васютииці, Віньківці й ін), де компактно проживало польське населення, зібрав дос­ліднику описи про життя місцевої шляхти. З цього при­воду в листі від 1 грудня 1891 року Сіцинський писав: «Вельмишановний Михайло Сергійович! Надсилаю Вам оригінал відповідей семи священиків… Зверху на відпо­відях я поставив адреси священиків на випадок, якщо буде потрібно Вам звернутися до кого-небудь з прохан­ням пояснити написане…» (спр. 214, арк. 1). Факти цих свідчень і особливо спостереження священиків сіл Галузинці Арсенія Туркевича і Коростовці – Івана Квартировича щодо побуту збідненої шляхти, по суті її се­лянський спосіб життя були використані Грушевським у статті «Етнографічні дані про Барську околичну шляхту до кінця XVIII ст. та в книзі й дисертації «Барське староство».

У свою чергу Сіцинський неодноразово звертався до Грушевського за порадами, по допомогу в розшуку по­трібної літератури і джерел для написання книг з істо­рії Поділля. Так, у листі від 17 квітня 1892 року Сіцин­ський писав: «Дозвольте, перш за все, подякувати Вам за прислану брошуру про Барське староство, а за сим звернутися до Вас з уклінним проханням… знайти бро­шуру «Списки актових книг Центральних архівів» і ви­слати за мій рахунок», (спр. 746, арк. 6-8). В іншому листі від 11 березня 1893 року Сіцинський повідомляв: «В останній час я зайнявся історією Кам’янця і мені необхідно познайомитися з сучасним устроєм міст, а книги «О городах»… автора я не пам’ятаю… прошу по­відомити мені, якщо книга буде знайдена» (спр. 746, арк. 9-10). У листі від 8 травня цього ж року Сіцинсь­кий звернувся до Грушевського з словами вдячності «за вказані статті професора Владимирського-Буданова» (спр. 746, арк. 11-12). Такий характер письма прита­манний більшості листів Сіцинського.

У систему зв’язків між Грушевським і Сіцинським увійшов обмін своїми публікаціями. Зокрема, Грушевський подарував колезі книгу «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV ст.» (1891). Згодом він надіслав книги і відбитки статей «Опис по­дільських замків 1434 року», «Королівський дозвіл на викуп Камінецького староства 1456 року», «Барське староство», ряд томів свого головного твору «Історія України – Руси». Нарешті, в останньому відомому нам листі до Грушевського від 16 листопада 1927 року Сіцинський писав: «Одержав… новий випуск Вашої веле­тенської праці «Історії української літератури», том 5… я щиро дякую за присилку цієї книги… за пам’ятування про мене» (спр. 759, арк. 5). Ця збірка творів Грушевського з автографами автора протягом З0-60-х років була вилучена адміністративними органами тодішнього режиму з бібліотек Сіцинського і Кам’янецького істо­ричного музею й поки що втрачена для сучасників.

Згадане листування не тільки фіксує обмін творчим доробком  обох  істориків.  Головне, кожен з них неод­мінно повідомляв свої перші враження від прочитаного, подавав  коротеньку рецензію  твору.  Так,  у листі  від 6 листопада 1891 року Сіцинський резюмував: «Сердеч­но дякую за надіслану книгу «Історія Київської землі». Не торкаючись її наукових принад (про що я не можу говорити),  скажу  тільки,  що  крізь  серйозну,   наукову оболонку Вашої праці проглядає щира любов до свого рідного  краю»   (спр.  746,  арк.   1-2). З приводу одер­жаної книги «Акти Барського староства» Сіцинський констатував у листі від 8 лютого 1894 року:«3 великим інтересом прочитав Ваш… 1-й том VIII частини «Архива Юго-Зап. России». Дай Бог Вам сили і здоров’я і да­лі трудитися. Цікаво побачити  2-й  том   Вашої  праці» (спр. 746, арк. 14—15). Щодо монографії Грушевського «Барське староство» Сіцинськнй відгукнувся досить ла­конічно: «Ця робота вельми цінна» (спр. 746, арк. 24). З перших кроків дружби Сіцинський уважно стежив не тільки за творчістю Грушевського, а й за його служ­бовою кар’єрою і громадською діяльністю. Так, у листі від 12 грудня 1894 року з приводу призначення Грушев­ського на завідувача кафедрою Львівського університе­ту Сіцинський писав: «Перш за все, …хоч і пізно — ві­таю Вас на новій ниві.   Сердечно  бажаю  Вам   щастя. Дай Бог Вам здоров’я і сил у Вашій важкій, але вели­кій праці» (спр. 746, арк. 20). Згодом подільський істо­рик постійно цікавився через листування роботою Гру­шевського   на   посаді    голови    Наукового   товариства ім. Тараса Шевченка, веде мову про публікацію своїх статей на сторінках «Записок НТШ».  1896 року з ініціативи  Грушевського і за значний науковий вклад у вивчення історії Поділля Сіцинського було обрано дійс­ним членом НТШ.

В лютому 1919 року Михайло Грушевський вдруге прибув до Кам’янця-Подільського, де у той час зібра­лися навколо створеного у місті державного Українсь­кого університету кращі представники наукової інтелі­генції (І. Огієнко, Д. Дорошенко, П. Клименко, П. Клепатський, В. Біднов, І. Крип’якевич й ін.) Він поринув у громадську діяльність. Встигав виступати з лекціями в гімназії, на жіночих курсах, в гуртках «Просвіти», активно працював над написанням чергового тому «Іс­торії України – Руси». У цей період ще більше зблизи­лися Грушевський і Сіцинський, разом обговорювали творчі плани, рукописи, здійснювали наукові екскурсії по околицях Кам’янеччини. За поданням Сіцинського Подільське Церковне Історико-археологічне товариство обрало Грушевського своїм почесним членом за дослід­ження історії та культури Поділля.

Наприкінці березня 1919 року М. Грушевський ви­їхав з міста за кордон і повернувся в Україну 1924 ро­ку. Обраний до складу Всеукраїнської Академії Наук, Грушевський очолив Секцію історії України. На цій по­саді він уважно стежив за розвитком історичної науки, за краєзнавчим рухом у регіонах республіки, схвально поставився до заснування у Вінниці Кабінету виучуван­ня Поділля (1924), у Кам’янці-Подільському – Науко­вого при УАН товариства (1925). Не забув академік і про Сіцинського, якого було включено 1925 року до складу порайонованої Комісії Західної України при Історичній Секції ВУАН, яка вивчала минуле Галича­ни, Волині й Поділля. В свою чергу, 3 жовтня 1926 ро­ку, коли в Києві відбувалися урочистості з нагоди 60-річчя від дня народження Михайла Грушевського, Сіцинський провів у Кам’янці розширені збори наукової інтелігенції з участю представників трудових колекти­вів міста й округи, на яких у виголошеній великій до­повіді він уперше на Поділлі подав широкий огляд життєвого шляху та історіографічний аналіз творчої спад­щини ювіляра. Сіцинський резюмував у своєму виступі) «Що зроблено Грушевським з історії нашого краю? – Розкопував Бакотські скелі з Антоновичем. – Написав «Барське староство» і видав багато архівних матеріалів у двох томах VIII частини «Архива ЮЗР». – У Львові він видав дуже цінну збірку документів, що торкаються Історії Поділля» (ДАХО, ф. Р-3333, спр. 33, арк. 68-70).

1927 року М. Грушевський двічі звертався листом до Є. Сіцинського з проханням надіслати для опубліку­вання авторський рукопис «Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVII ст.». У відповідь Сіцинський пи­сав 2 серпня цього року: «Завтра я вишлю Вам… руко­пис з фотографіями та планами, Я задержався з присилкою… і не переписав на машинці свою статтю, бо не було часу й засобів… прошу Вас доручити кому пере­друкувати, якщо стаття годяща… Дуже я вдячний Вам за Ваші турботи про мене, за Вашу прихильність до моєї праці» (спр. 759, арк. 1-2). Грушевський позитив­но оцінив одержаний рукопис, вжив необхідні заходи для негайного обнародування однієї з кращих праць Сіцинського і одночасно врахував матеріальну скруту автора. У листі від 27 вересни 1927 року Сіцинськнй пи­сав: «Щиро вдячний Вам за прислані гроші. Вони при­йшли як раз в пору, коли дуже були потрібні мені…» (спр. 759, арк. 4).

У 1927 році Сіцинський видав у Вінниці першу час­тину своєї книги «Нариси історії Поділля», яка була схвально зустрінута науковою громадськістю України і високо оцінена М. Грушевським. «Оце віддавша під Ва­шу опіку свої «Замки», – писав Сіцинський академіку, – хочу братися за 2-й випуск «Нарисів історії Поділля» (спр. 759, арк. 3). Однак цей намір не вдалося здійсни­ти. Наближався кінець 20-х років, коли з повною силою запрацювали жорна сталінського терору і трагічно по­значилися на житті й долі, зокрема Михайла Грушевського і Євтима Сіцинського.

Отже, Подільський край з своєю складною історією зіграв велику роль у творчості Михайла Грушевського, зайняв значну частку його життя, а багаторічна дружба а Євтимом Сіцинським стала взірцем наукових стосун­ків, плідно сприяла духовному збагаченню обох на ниві історії України і поділлєзнавства.

Доречно:

1. Баженов Л.В. Михайло Орловський – діяч українського національного відродження, видатний краєзнавець Поділля
2. Л.В.Баженов. ПОДІЛЛЯ В НАУКОВО-КРАЄЗНАВЧІЙ СПАДЩИНІ В.К.ГУЛЬДМАНА (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ). (частина 1)
3. Л.В.Баженов. ПОДІЛЛЯ В НАУКОВО-КРАЄЗНАВЧІЙ СПАДЩИНІ В.К.ГУЛЬДМАНА (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ). (частина 2)
4. Прокопчук В.С. Краєзнавець Йосип Ролле
5. Винокур І.С. Історико-археологічні дослідження Ю.Й.Сіцинського
6. Сіцінський Ю. Поділля над владою Литви.
7. Баженов Л.В. Alma mater подільского краєзнавства (місто Кам’янець-Подільський – центр історичної регіоналістики ХІХ – початку ХХІ століть)

Категорії: Бібліотека, Загальна, Культурні діячі, Персоналії
Теги: «Барське староство», історія, історичний архів, Антонович Володимир, архів, АЮЗР, Біднов В., Баженов Лев, Всеукраїнська академівя наук, Грушевський Михайло, Давньосховище, Дорошенко Д., дружба, Кам'янець-Подільський державний Український унівеситет, Кам’янець-Подільський, Клепатський П, Клименко П., конференція, Крип'якевич І., НТШ, Огієнко Іван, Поділля, Подільське Церковне Історико-археологічне товариство, Пониззя, Сіцинський Євтим