Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Muza on 28.06.2010

Головний Фасад Кафедрального костьолу - пам'ятки архітектури XV-XIX ст. (Фото С.113)

Винокур І.С., Хотюн Г.М. Кам’янець-Подільский державний історико-архітектурний заповідник: Путівник / Худож. В.В. Ковальчук; Фотозйомка П.М. Березіна. – 2-ге вид., доп. – Львів: Каменяр, 1986. – 158 с.: іл. – С. 109-116.

На Центральній площі Старого міста стоїть монумен­тальна споруда, сірий камінь якої був свідком багатьох трагедій і неволі Поділля. Це колишній римсько-католицький костьол, який упродовж 400 років був оплотом мракобіс­ся, інквізиції, насильницького окатоличення українського населення. Будівля зведена руками талановитих місцевих майстрів, їх хистом і працею, зрештою, і їх коштом. 1 збе­рігається вона як архітектурно-мистецька цінність, як па­м’ятник його безіменним творцям.Будівництво костьолу було розпочато у другій поло­вині XV ст. на кошти подільського католицького єписко­па, який брав «десятину» (десяту частину врожаю) з 32 сіл Кам’янецького, Вінницького і Скальського старосте. Одержуючи великі прибутки від визиску трудового населення та маючи дешеву робочу силу, єпископство про­тягом XVI—XIX ст. розширює приміщення костьолу й оз­доблює його витворами мистецтва.

Первісно костьол постав як тринефна споруда в ро­манському стилі, що відзначалася простотою, суворістю та масивністю форм. Стовпи, які розділяють нефи, мають вигляд пілонів, що утворюють не паралельні, а трохи зву­жені сторони головного нефа. Тому можна припускати, що в своїй основі костьол зберігає залишки давньоруського храму.

У 1547-1563 pp. до північного і західного фасадів ко­стьолу прибудовано каплиці (одна зберегла дату – 1561 p.).

Південний портал Кафедрального костьолу, добудований у XIX ст.— пам'ятка неоготичного стилю (Фото С.114-115)

В середині XVII ст. до східної частини прибудовано нову вівтарну частину — пресвітеріум, і до нього переноситься головний вівтар. Приміщення пресвітеріуму має риси го­тичного стилю: гостроверхе арочне перекриття стелі — аркбутани, які переносять вагу склепіння на опорні стов-пи-контрфорси, стрілчасті віконні прорізи, прикрашені вітражами.

У період турецького панування (1672—1699) Кафед­ральний костьол було перетворено на головну мусульман­ську мечеть, у зв’язку з чим до західного боку приміщен­ня прибудували мінарет (висота 36,5 метра). Він склада­ється, по суті, з трьох різночасових споруд. Його основою стала ренесансова каплиця XVI ст. у вигляді куба. Друга частина — власне мінарет — це двадцятиметровий круглий у плані стовп з гвинтовими кам’яними сходами всередині і балконом біля завершення. Завершення являє собою ка­м’яну різьблену чашу, в якій містяться вибиті з міді куля, змій і півмісяць. Увінчується мінарет бронзовою статуєю Мадонни, що була встановлена в 1756 р., уже після ви­гнання турецьких загарбників, як символ перемоги хри­стиянства над мусульманством.

Після повернення на Поділля польських магнатів від­новлюється діяльність католицького єпископату і Кафед­рального костьолу. В середині XVIII ст. проведено його реконструкцію (можливо, за участю Яна де Вітте): спо­руджено новий, в стилі барокко, головний вівтар — пре­світеріум, встановлено трон єпископа, конфесіонал (спові­дальню), проповідницький амвон, оздоблений барельєфами та барокковими дерев’яними скульптурами. Головний фа­сад прикрашено пілястрами, карнизами, капітелями, скульптурними зображеннями.

У середині XIX ст. до каплиці радників прибудовано південну паперть у псевдоготичному стилі. Тоді ж онов­лено олтарі, встановлено орган, підлоги вистилаються мар­муром та плитами з червоного пісковику, а стіни півден­ного нефа розписав талановитий італійський художник Сампіні. В 1866 р. Кафедральний костьол став парафіяльним і діяв до 1930 p., коли його приміщення було пере­дано Кам’янець-ІІодільському державному історичному музею-заповіднику. Тут розмістився відділ історії релігії та атеїзму, в якому представлено чимало оригінальних екс­понатів.

У післявоєнний час проведено реставраційні роботи мінарета та приміщень костьолу. Знову звучить орган — тут влаштовуються концерти органної музики.

Експонат відділу історії релігії та атеїзму історичного музею-заповідника — надмогильний пам'ятник Лаурі (мармур, деталь). Скульптор В. П. Бродський. 1876 р. (Фото С.117)

Протягом довгих років існування, в результаті числен­них перебудов, добудов та реставрацій споруда увібрала в себе риси багатьох стилів — від готики й ренесансу до барокко та псевдоготики. І що найдивовижніше — це не завадило її мистецькій цінності, навпаки, зумовило непов­торну своєрідність.

Доречно:

1. Кафедральний костел Святих Петра і Павла на старих листівках поч. ХХ ст.
2. САДИБА КАМ’ЯНЕЦЬКИХ СТАРОСТ XVI—XVIII ст.
3. ДЗВІНИЦЯ XVI—XVIII ст.
4. МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА XIV ст.
5. ТРІУМФАЛЬНА АРКА XVIII ст.
6. КУШНІРСЬКА БАШТА XVI—XVIII ст.
7. ПЕТРОПАВЛІВСЬКА ЦЕРКВА XVI ст.

Категорії: Архітектура, Бібліотека, Загальна, Сакральні споруди
Теги: відділ атеїзму, Винокур Іон, Кам’янець-Подільський, Катедра, Кафедральний костел, Лаура, мінарет, Польський ринок, путівник, Старе місто, фасад, фрески, Хотюн Григорій