Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Пагор Валентин on 19.05.2011

На конкурс

Побутує думка, що прийняття чернечого постригу це не лише відречення від мирського світу, але й припинення будь-якої дослідницької чи наукової діяльності. Але в дійсності все навпаки, адже монастирі, в однаковій мірі як на Заході, так і на Сході, на довгі століття стали головними осередками збереження надбань попередніх поколінь та поглиблених студій не тільки з богословських, а й з гуманітарних і природничих наук. Найбільш помітним це було в Середньовіччі.

Особливою освіченістю серед західних чернечих спільнот славився домініканський орден, заснований на початку XIIІ ст., іспанцем св. Домініком Гузманом для боротьби з єретичними рухами. Він дав Церкві і світові не одного богослова, науковця чи дослідника. До грона найвідоміших домініканців відносяться засновник томізму Св. Тома Аквінський, флорентійський революціонер духу Ієронімо Саванарола, місіонер та апостол Русі св. Яцек, який водночас є покровителем українських земель [2, c.1682], та наш земляк, славнозвісний історик, геральдист XVII cт. Симон (Шимон) Окольський гербу Равіч.

Народився 1580 р. в Кам’янці-Подільському. Освіту здобув при монастирі св. Миколая, продовживши навчання теології у Львові та відомому на всю Європу Болонському університеті. Впродовж 1637-1638рр. виконував функції військового священика в армії Миколая Потоцького, яка була спрямована на придушення повстань під проводом ватажків Павла Павлюка, Дмитра Гуні, Якова Остряниці. Все побачене він описав у відомому «Щоденнику військової угоди між коронним і козацьким військами в грудні 1637., при Миколаєві Потоцькому початій і закінченій», виданій в Замості в 1638 р. та «Продовжені військового щоденника» (Краків, 1639). Ці твори надзвичайно високо цінив Самійло Величка, що аж включив їх до свого літопису [4, с. 144]. А «батько української історії» Михайло Грушевський сказав: «шановна праця, що служила головним і майже виключним джерелом для історії кампанії 1637 і 1638 рр. історикам старим і новим»[3]. Відомості подані Окольським були використані Миколою Гоголем при написанні легендарного роману «Тарас Бульба»[4, c.144].

Після пастирської послуги серед солдат він повернувся до життя в келії. З 1641 по 1646 рр. був пріором кам’янецького монастиря св. Миколая, де проводив час у дослідженнях минулого краю та викладанням в монастирській школі.

Однією з головних праць ченця того періоду є «Orbis Polonus splendoribus coeli, triumphis mundi, pulchritudine animantium condecoratus, in quo antiqua Sarmatorum gentiliata pervetusta nobilitatis insignia etc. specificantur et relucent» у ІІІ томах написана латиною. Вона присвячена гербам польських шляхетських родів що і нині є неоціненним джерелом з геральдики та генеалогії Речі Посполитої XVII cт. Його перу також належить нариси з історії місіонерської діяльності ордену домініканців на Русі «Russia florida etc…» (“Русь, яка квітне трояндами та ліліями…”), що побачила світ в Львові у 1646 р, а перевидана в Ліпську в 1759 р., «Kioviensium et Czernichoviensium episcoporum etc. ordo et numeris descriptus», а також та «Żywoty niektórych św. zakonnic dominikanek» ( Життя деяких св. черниць домініканок) в ІІ томах [1, c. 826].

Після переїзду з Кам’янця Окольський у 1646 р., був призначений настоятелем домініканського монастиря в Тисмениці. Згодом виїхав до Львова, де його обрано провінціалом (керівником) руської провінції Св. Яцека Одорожевача, якою він опікувався до 1652 р. А через рік, 10 червня 1653 р., Шимон Окольський помер у місті Лева. На момент смерті йому виповнилося 73 роки [3]. І це враховуючи умови життя на того часу. У львівському домініканському монастирі залишилися ще рукописні невидані твори Окольського, які чекають свого часу.

Дисертацію «De Simonis Okolscii vita et scriptis historicis», присвячену життю Шимона Окольського та його діяльності в 1870 р. захистив польський історик Станіслав Кржижановський [1, с. 826].

Нині дослідження Окольського не втратили своєї актуальності, а ім’я вченого-ченця, який зумів поєднати у собі духовний аскетизм з освіченістю просвітителя, назавжди золотими літерами вписано в історію нашого міста, краю і держави.

Список використаних джерел

1. Энциклопедической словарь Ф.А. Брокгаузена и И. А. Ефрона. – С.-Пб.: Брокгаузен – Ефрон. – Т. 1. – 1890-1907. – С. 385.
2. Католическая энциклопедия: Словарная часть: У 4 т. Т.1. / Гл. ред. . Гл. ред. Г. Церох. – М.: Изд - во. Францисканцев, 1996 – 2002.
3. Осетрова Г. Шимон з Кам’янця [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.tovtry.com.ua/history/statti.
4. Сикора Э.Ф. Лица Каменца-Подольского/ Э. Ф. Сикора. – Харьков: Миськдрук, 2010. – C. 143-144.

5. Baracz Sadok Rys dziejow zakony kaznodziejskiego w Polske / Sadok Baracz. – S. 431-434.

Олександр Бучковський,

студент ІІ курсу

 

Категорії: Загальна, Конкурс, Персоналії
Теги: Олександр Бучковський, Шимон Окольський