Кам'янець-Подільський історичний

Додав(ла) Muza on 15.11.2011

На конкурс

У кожного міста є своя візитна картка, завдячуючи якій ми складаємо враження від відвіданого місця, самого міста, а подекуди й країни. Візитівкою Кам’янця безумовно є Стара фортеця. Її силует прикрашає ледь не кожне видання про місто. Бути в Кам’янці-Подільському і не побачити Старої фортеці – це все одно, що бути в Москві і не побувати на Червоній Площі. Наше місто завжди привертало увагу письменників, художників, архітекторів, військових інженерів, краєзнавців, археологів своїм природним розташуванням, архітектурними особливостями та цілим рядом легенд і загадок (завдяки фантазії місцевих екскурсоводів такі «історичні факти» з’являються з геометричною прогресією), що змушують любителів легкої наживи, шукати небачені скарби ледь не на кожному кроці (згадаємо пошуки золотої карети, які зазнали фіаско, а разом з тим змінили русло річки й завдали руйнуваннь фундаменту Замкового мосту). Кам’янець-Подільський за роки свого існування пережив не мало подій, що торкались історичного минулого, та сьогодні ми хочемо поглянути на місто за добу незалежної України. 20 років – здавалось, невеликий термін для країни, а для міст, як і для вин, чим місто старіше, тим багатшу історію воно має, тим більше уваги привертає до себе. Незалежність України дала новий поштовх розвитку туристичного бізнесу, нові можливості вдалого використання міста як культурного, розважального осередку країни. За цей час місто розбудувалось, змінило вигляд, штампованого радянською владою  по відношенню до усіх міст Радянського Союзу, сірого бетону з червоними прапорами, на елегантну європейську стриманість з ошатними доріжками, лавочками, різноцвіттям клумб серед величі старовинних забудов.

Але попри безліч позитивних моментів розвитку міста, існує й, так само, безліч його прорахунків, про які всі замовчують, розповідаючи лише солодкі, добре завчені казки. Мені болить, коли дивлячись у вікно історичного факультету, або з оглядових майданчиків Старого міста, я бачу гострі, всі як під один, шпилі веж фортеці, пам’ятаючи який вигляд вони мали ще років п’ять назад.  Скажете, реконструкція, – можливо, та напевно я  та автори енциклопедії слів іншомовного походження розуміють по-іншому, ніж ті, хто її здійснювали. Реконструкція – це відтворення, відновлення первісного вигляду чого-небудь за рештками, описами, що збереглися. Іншими словами – все як було тоді, має сьогодні бути ідентичним. Для певності своїх міркувань, погляньмо на 2 фото зроблені нещодавно та років 6-7 назад. Як бачимо, зовнішній вигляд фортеці викликає, м’яко кажучи, розпач від таких реконструкцій. Найбільше кидається в очі Лянцскоронськабашта, що зазнала істотних змін. Давайте звернемось до історичних праць, можливо вони проллють світло на первозданний вигляд фортеці: «Після Нової Східної башти  другою в північній лінії башт Старого замку ми побачимо Лянцскоронську. Це чотирьох ярусна кругла башта з конічним кам’яним куполом і цегляним парапетом навколо нього. Вона належить до великої групи башт, збудованих наприкінці XIV- у першій половині XV ст. До башт, які тоді будувалися ставилася неодмінна вимога – здатність фланкувати, тобто вести вогонь не тільки в лоб, а й по флангах – уздовж оборонного муру. Для цього башти мали суттєво виступати вперед – за лінію оборонного муру. Так, Лянцскоронська башта «просунута» аж на три чверті, що дозволило, крім фланкування, накинути ще одну важливу роль – бути надбрамною баштою: колись у першому ярусіЛянцскоронської башти було влаштовано браму. Саме через неї проходив увесь рух під стінами замку. Коли у 1672 р. замок штурмували турки, верхню частину її парапету з бійницями було зруйновано. Влаштовуючи батарею вздовж північно-східного фасаду замку, 1790 р. перший ярус башти повністю засипали, а в його східній стіні зробили вихід з кам’яними сходами й тамбуром» [1, с. 92]. Та не одна Лянцскоронська викликає зацікавлення. У праці М. Б. Петрова «Історична топографія Кам’янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст.»  знаходимо зауваження щодо проектів завершень башт Є. Пламеницької: « З’ясувавши значення башт в оборонній системі замку протягом XVІ –XVІІІ ст., Є. Пламеницька в той же час запропонувала хибний, на наш погляд, підхід до реконструкції їх завершень, зокрема башт Рожанки та Тенчинської. На превеликий жаль, авторка підійшла до проектів вказаних реконструкцій покриття названих башт не шляхом вивчення конкретних писемних, іконографічних, археолого-архітектурних матеріалів та графічних джерел XV – ХІХ ст., а переважно шляхом порівняння кам’янецьких башт з краківськимиXІV ст., де за основу взято переважно математичні розрахунки розмірів башт»[2, с. 120]. Вивчаючи особливості завершень башт кам’янецького та інших подільських замків, польський архітектор О. Грушецький дійшов висновків, що в пізньому середньовіччі та у нові часи форми їх завершень організовувалися під впливом візантійських норм. Не виключено, що саме цей фактор сприяв формуванню такого архітектурного образу замку і його башт, який зафіксували гравери останніх десятиріч XVІІ ст., художники XVІІІ ст. і фотографи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. [2, с. 121]. Отож, як ми бачимо, дані реконструкції мають сумнівний характер і викликають ряд заперечень з боку провідних фахівців.

Та нещодавно місто сколихнула ще одна новина – впала Нова (Велика) вежа, яку відновлювали фахівці, що донедавна ремонтували житлові будинки (!), під керівництвом О. Пламеницької. Нова (Велика) Вежа одна з наймолодших з комплексу замкових веж, добудована у 1544 р., а зазнала руйнації всього 2 рази – у XVІІ ст. від штурму замку турками та у ХХІ – від рук «умільців»-реставраторів. Тепер влада міста має нові клопоти, де взяти кошти на ще одну реставрацію. Такий випадок не перший у Кам’янці. У лютому 2009 р. впала частина Надбрамної вежі (Ковальська), що входить до комплексу Польської брами, яку вже встигли відремонтувати ті ж комунальники.

Але те, що щось руйнується є нормою – ніщо не вічне, при доброму господареві все приведеться до ладу. Найгірше, що ті ж господарі закривають очі на використання державних історичних архітектурних пам’яток, як елементу декору готельних комплексів. Так, Настінна (друга Ковальська) башта, стала невід’ємним атрибутом готельчику «Вежа» (вул. Онуфріївська, 5), що розташувавсь на березі р. Смотрич.

Гірко, коли люди втрачають здоровий глузд, вбачаючи у таких творіннях лише джерело матеріального прибутку. Хтось скаже, що це нормально, і кожен так вчинив, якби була можливість, а комусь, як мені боляче дивиться, як на масштабних реконструкціях та розбудовах, ми втрачаємо те, чим пишається країна, можливо, заздрить Європа, і чого не помічаємо ми, сприймаючи як сіру буденність.

Список використаних джерел та літератури:

1. Будзей О. Вулицями Кам’янця-Подільського/ О. Будзей / Серія «Історичні місця України». – Львів: Світ, 2005. – 272 с.
2. Петров М.Б. Історична топографія Кам’янця-Подільського кінця XVІІ – XVІІІ ст. (Історіографія. Джерела.) / М. Б. Петров. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – 384 с.

Марина Гончар,

магістр історії

Доречно:

1. Історія Кам’янець-Подільської фортеці
2. Дореволюційні поштові листівки з видами Старої фортеці Кам’янця-Подільського
3. Світло і тіні Старої фортеці
4. До історії фортеці Кам’янця-Подільського
5. КАЗАРМИ ФОРТЕЦІ XVIII ст.
6. Французький план Старого міста та фортеці 1691 року
7. В.С.Степанков. УЧАСТЬ П.ДОРОШЕНКА У КАМ’ЯНЕЦЬКІЙ КАМПАНІЇ 1672 Р. МЕГМЕДА IV ТА ЇЇ ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ. (частина 2)

Категорії: Архітектура, Загальна, Конкурс, Оборонні укріплення
Теги: архітектура, Гончар Марина, Кам’янець-Подільський, Конкурс, магістр історії, наслідки, реставрація, Стара фортеця